Виховання патріотичних почуттів є базою для формування світогляду та розвитку загально-людських цінностей дитини. І вплітати її в життєдіяльність дітей слід не одноразово, а систематично, послідовно й постійно. Аби ваші вихованці могли гордо сказати, що вони – українці, і пишалися цим.
В умовах війни діти дорослішають швидше. І цьому сприяють передусім не знання, а емоційні враження, життєвий досвід, глибокі почуття, що наповнюють їх, незалежно від того, де вони разом з дорослими проживають спільну для всієї України біду: в укриттях, у бомбосховищах, евакуації чи в тилу, допомагаючи батькам у їхній волонтерській діяльності. І от тоді гасла, героїчна поезія, пісні, казки й легенди перестають бути просто словами. Вони проростають у цілому поколінні ростками патріотизму, надають силу, яка й робить наш народ непереможним. Отже, саме зараз, як ніколи, існує благодатний ґрунт для того, щоб вкотре опрацювати з дітьми українознавчу тему. Активно включайтеся разом з вихованцями в її проживання – це найкраще, що нині можуть зробити вихователі для всієї країни. Якщо ви у безпеці й можете підтримувати освітній процес, зосередьтеся саме на цьому.
КЛЮЧОВІ НАПРЯМКИ ДІЯЛЬНОСТІ. Нині важливо допомогти дітям осмислити, що вони як українці разом з дорослими захищають не лише свою землю, прекрасну українську природу, а й її славну історію, традиції та культуру. Нам є чим пишатися і що передавати дітям наших дітей. Це знання про народну й державну символіку, особливості побуту українського народу – житла, одягу, народних іграшок, українські народні ремесла, традиції українських свят. На чому ж саме зараз слід сконцентруватися під час роботи з дошкільниками?
СФОРМУВАТИ ВІДЧУТТЯ ПРИНАЛЕЖНОСТІ ДО СВОЄЇ КРАЇНИ. Надзвичайно важливо для формування в дошкільників відчуття приналежності до своєї країни не лише промовляти певні патріотичні гасла, а, звертаючись до досвіду дітей, їхньої емоційно-чуттєвої сфери, сприяти щирому прийняттю того, що ми намагаємося вкласти в душі дітей. Ось деякі з думок, які мають бути подані дітям не формально.
- Моя країна, її минуле й сьогодення гідні поваги.
- Я маю бути гідним громадянином своєї країни.
- Україна- моя країна. Від мене також залежить, якою вона є і буде.
- Я не можу чинити погано/немилосердно/нечесно/неправедно, бо я- українець (ідеться про громадянську категорію, а не національну).
- Я люблю своє місто/село/селище й хочу, щоб воно було красивим. Тому не буду смітити⁄руйнувати⁄паплюжити тощо.
- Я допомагаю дорослим наближати перемогу- не відволікаю від важливих справ, стримую свої бажання й емоції, виконую посильні доручення.
АКТУАЛІЗУВАТИ ЗНАННЯ ПРО ДЕРЖАВНІ І НАРОДНІ СИМВОЛИ. Символіка – це своєрідна візитівка держави на міжнародній арені. У нашої країни є чимало різних символів, що свідчить про її багату історію та високодуховний народ. Це й вишитий рушник, заквітчаний віночок, барвисті вишиванки. А ще – верба та калина, без яких, як кажуть у народі, «нема України».
Не менш важливо ознайомлювати дошкільників із державними святами, як-от: День Конституції, День Незалежності тощо, в ігровій формі пояснюючи їх значення в історії нашої держави. Під час ознайомлення з традиціями та звичаями відзначання свят дошкільники мають змогу збагатити свої емоційні враження та знання про власний родовід, довкілля, Батьківщину.